Help with Search courses

Актуальність. Якість модернізації сучасної освіти на сьогоднішній день залежить від якісної зміни педагогічних підходів до навчально-виховного процесу здобувачів освіти. Діяльність педагога повинна базуватись на засадах коучингу, тобто педагог повинен бути більшою мірою комунікативним, активним, вільним, відповідальним тренером, наставником для здобувачів освіти, а не джерелом знань. 

Феномен «педагогічний коучинг» є новим напрямом у педагогічній науці і практиці. У процесі коучингу відбувається розкриття потенціалу людини, розвиток її професійних, особистісних якостей, внаслідок чого розвиваються нові здібності і навички, ефективність роботи, навчання зростає, якість життя в цілому також. Педагогічний коучинг допомагає ефективно працювати на суб’єкт-суб’єктному рівні, а саме: вміти керувати собою, підвищувати власну ефективність, будувати конструктивні відносини в групі, ефективно керувати часом, допомагати іншим у розвитку особистого потенціалу.

 

Мета. Розвивати професійну компетентність соціальних педагогів у мобілізації внутрішнього потенціалу інструментами коучингу задля досягнення заздалегідь узгоджених цілей та зміни моделей поведінки учасників освітнього процесу

Актуальність. Динамічність та швидкоплинність сучасного життя змушує людину відчувати труднощі, дискомфорт та незручності в адаптації до нього. І, як наслідок таких незручностей, людське існування наповнюється емоційними переживаннями, постійними стресами, неадекватними, невротичними реакціями на оточення, депресивними настроями, розладами у структурі взаємин як сімейних, так і соціальних, появою невпевненості у власних силах, хронічною втомою і, наостанок, повною втратою власної психічної цілісності. Саме ці проблеми сучасності стають важливим аргументом актуальності пошуку нових, адекватних часу методів психотерапевтичних впливів, які б допомагали людині знаходити рішення складним життєвим ситуаціям, розв’язувати внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти, наповнювати життя яскравими подіями та враженнями, приємними емоційними переживаннями. На нашу думку, поява і розвиток арт-терапії, унікального і досконалого психотерапевтичного методу, який виник на перетині мистецтва, психології і психотерапії, є своєрідною відповіддю на запити суспільної психологічної практики щодо застосування художнього мистецтва як засобу зміцнення психічного здоров'я дітей та дорослих.

 

Мета. Розкриття особливостей використання та специфіки застосування різноманітних арт-терапевтичних технік та методів у роботі соціального педагога з дітьми та підлітками при наданні їм допомоги в межах соціально-психологічного супроводу.


Актуальність. Проблема профілактики і вирішення конфліктів в освітньому середовищі є особливо актуальною, оскільки детермінована як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками соціокультурного розвитку суспільства і держави, зокрема, закладу освіти на шляху демократичних змін.

Володіння соціальним педагогом психологічними методами, арт-терапевтичними та відновними техніками сприятиме конструктивному вирішенню конфліктів. Одним із шляхів формування безконфліктного освітнього середовища є організація профілактичної роботи задля формування загальної культури учнів. Це сприятиме вибору ефективних моделей ціннісної поведінки з ровесниками, що ґрунтується на засадах поваги до їх прав і свобод, нетерпимості до приниження честі та гідності.

 

Мета. Розвивати професійну компетентність соціальних педагогів задля формування навичок профілактичної роботи і конструктивного розв'язання конфліктів в освітньому середовищі.


Актуальність. Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок соціального педагога, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс соціально-економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість, падіння престижу педагогічної професії, професії соціального педагога тощо) робить працю соціального педагога надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, із збільшенням педагогічного стажу роботи у соціальних педагогів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я. Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми. Ці симптоми негативно відображаються на всій професійній діяльності педагога, погіршуються результати його роботи, знижується рівень задоволеності власною діяльністю, відбуваються зміни у мотиваційній сфері соціального педагога і розвивається синдром емоційного вигорання. Тому формування навичок профілактики професійного вигорання є передумовою успішної професійної самореалізації соціального педагога.

 

Мета. Розвивати професійну компетентність соціальних педагогів задля формування навичок профілактики та подолання професійного вигорання педагога.


Актуальність. Розвиток людства набирає дедалі динамічнішого характеру, зміна ідей, знань, технологій відбувається швидше, ніж зміна людського покоління. Сучасний діловий і професійний світ гостро потребують професійно мобільних людей, які готові приймати зважені самостійні рішення й нести відповідальність за їхнє втілення в життя, здатні успішно й ефективно знаходити й реалізовувати себе в соціально-економічних умовах, що швидко змінюються, у зв’язку з пошуком, плануванням, вибором і влаштуванням власної професійної кар’єри.

Сучасний навчальний заклад виступає не тільки інститутом базової освіти, але і середовищем виховання людини з інноваційним типом мислення й формуванням в неї комплексу якостей успішної особистості (насамперед спрямованості, самоусвідомлення, відповідальності, асертивності), які сприятимуть соціально-професійній адаптації чи зміні професії на суміжну, а в подальшому забезпечать повну самореалізацію особистісних потенційних можливостей. Провідну роль тут відіграє соціальний педагог, який повинен бути організатором і координатором у розв’язанні проблеми соціально-професійного самовизначення старшокласників.

 

Мета. Сформувати у соціальних педагогів систему знань та навичок щодо організації та проведенні профорієнтаційної роботи в освітянському середовищі.

Актуальність. Проблема профілактики негативних явищ в освітньому середовищі є особливо актуальною, оскільки соціальні педагоги недостатньо підготовлені до здійснення такої роботи, яка ускладнюється швидкими розширенням спектру напрямів просвітницько-профілактичної роботи соціального педагога.

Затверджено ряд нормативно-правових актів, що сприяють вирішенню цієї проблеми на законодавчому рівні, однак ефективність таких заходів залежить від злагодженої дії всіх суб’єктів освітнього процесу, функціонування цілісної системи просвітницько-профілактичної роботи щодо подолання негативних явищ та адаптації дітей в освітньому середовищі.

Підготовка соціальних педагогів до просвітницько-профілактичної роботи виступає передумовою «перетворення» освітнього середовища ризиків на простір можливостей задля самореалізації суб’єктів освітньої діяльності, гуманізації і демократизації суспільства, освітнього процесу зокрема.

 

Мета. Розвивати професійну компетентність соціальних педагогів задля здійснення профілактики негативних явищ в освітньому середовищі.


Актуальність. Статеве виховання є складовою освітнього процесу в закладі освіти. Його актуальність зумовлена прискореним фізичним і психосексуальним розвитком дітей (акселерація), недостатнім рівнем їх обізнаності щодо статевого дозрівання, почасти низьким рівнем статевої культури, що передбачає, окрім іншого, наявність знань та навичок відповідальної та безпечної поведінки, ефективної комунікації, обізнаності щодо правових питань.

Необізнаність та відсутність потрібних навичок нерідко призводить до негативних наслідків – підліткової вагітності, рівень якої в Україні є у кілька разів вищим за європейський, поширення захворювань на інфекції, що передаються статевим шляхом та ВІЛ серед молоді.

Завдяки численним міжнародним дослідженням, що тривали кілька років у різних країнах світу, було виявлено, що впровадження програм (особливо комплексних) зі статевого виховання,  допомагає підліткам та молоді не тільки сформувати відповідальне ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших, але й утриматись від початку сексуальних стосунків або відтермінувати їхній початок. 

 

Мета. Розвивати професійну компетентність соціальних педагогів задля збереження репродуктивного здоров’я та відповідальної поведінки учнівської молоді.


Актуальність. Розвиток інформаційних технологій у ХХІ столітті надав людству величезні можливості комунікації. Однак не завжди Інтернет-мережа є безпечною. Інтернет може містити інформацію агресивного чи соціально небезпечного змісту. Зокрема, набули поширення різноманітні небезпечні інтернет-квести. Тому надзвичайно гостро постала проблема захисту дітей та молоді від негативної інформації, яка становить загрозу їхньому фізичному й інтелектуальному розвитку та морально-психологічному стану. Ще однією проблемою є формування у дітей інтернет-залежності. Попередження таких негативних явищ є одним із просвітницько-профілактичних та корекційних завдань у роботі фахівців психологічної служби системи освіти. Однак, практичні психологи і соціальні педагоги у своїй роботі можуть використовувати інформаційні технології з метою оптимізації професійної діяльності: для створення опитувальників, тестів, організації та проведення вебінарів, оформлення сайту психологічної служби тощо.

 

Мета. Розвивати професійну компетентність працівників психологічної служби задля оптимізації психологічного та соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу.