Актуальність. Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок соціального педагога, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.
За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс соціально-економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість, падіння престижу педагогічної професії, професії соціального педагога тощо) робить працю соціального педагога надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, із збільшенням педагогічного стажу роботи у соціальних педагогів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я. Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми. Ці симптоми негативно відображаються на всій професійній діяльності педагога, погіршуються результати його роботи, знижується рівень задоволеності власною діяльністю, відбуваються зміни у мотиваційній сфері соціального педагога і розвивається синдром емоційного вигорання. Тому формування навичок профілактики професійного вигорання є передумовою успішної професійної самореалізації соціального педагога.
Мета. Розвивати професійну компетентність соціальних педагогів задля формування навичок профілактики та подолання професійного вигорання педагога.
- Викладач: Людмила Галайко
- Викладач: Тетяна Глуханюк
- Викладач: Лілія Крикун
- Викладач: Наталія Назарук
- Викладач: Людмила Підлипна
- Викладач: Оксана Хомин